Характеристика Жовківського району

Жовква є містом з багатою та бурхливою історією та великою перспективою розвитку, позаяк знаходиться на транспортному шляху через кордон між Україною та Євросоюзом.

Район розташований в північно-західній частині Львівської області (Україна), межує одночасно з містом Львовом та з Республікою Польща.

Жовква є адміністративним центром однойменного району області на відстані 25 км від м. Львова та 35 км від Українсько – Польського кордону.

Місто Жовква (англ. Zhovkva) (пол. Źółkiew) отримало Магдебурзьке право 22 лютого 1603 року, надзвичайно багата пам’ятками історії, архітектури та культури. За кількістю пам’яток вона заслужено займає друге місце в Львівській області після культурного центру західної України м. Львова.

Центр м. Жовкви в 1994 році отримав статус Державного історико-архітектурного заповідника, що оправдує відвідування його туристичними натовпами (понад 28 тисяч туристів на рік). Всього у Жовківському районі 27 археологічних пам’яток, 49 пам’яток архітектури та 82 історичні пам’ятки XVI-XIX століть значна частина яких світового рівня і це характеризує його як потужний туристичний центр.

З 1998 року м. Жовква є претендентом на внесення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Сучасний Жовківський район з 108 тисячним населенням, (з яких 66% – жителі села та 34% міста) територія якого займає 1,294 тис. км ² (5,9 відсотка території Львівської області), розташований в південно-західній частині Львівської області та займає вигідне географічне положення (одночасно прикордонне та приміське).

Район межує з Сокольським, Кам’янко-Бузьким, Пустомитівським та Яворівським районами Львівської області, з м. Львовом, а також на заході з Євросоюзом (Республіка Польща).

На території району функціонує митний перехід Рава-Руська (Україна) – Гребенне (Польща, напрямок на м. Варшаву). Жовківщина розташована на перетині важливих, міжнародних транспортних сполучень до Польщі (Львів – Рава-Руська – Варшава) та Білорусі й Прибалтики (Львів-Ковель-Брест). Через місто проходить також залізничний шлях Львів – Рава-Руська -Варшава.

Кліматичні умови.

Клімат району помірно-континентальний. Зимою бувають часті відлиги, літом – дощі, що викликано впливом повітряних мас з Атлантики. Середньорічна кількість атмосферних опадів за даними багаторічних спостережень складає 720 мм. Найхолоднішим місяцем року є січень з середньомісячною температурою повітря -4,1 °С; найтеплішим – липень, з середньомісячною температурою +18,3 °С. Середньорічна температура складає +7,5 °С. Промерзання ґрунту складає 10-30 см, а в дуже холодні зими сягає 100см. Стійкий сніговий покрив встановлюється в кінці грудня. Переважними вітрами є західного напрямку, значно рідше бувають північні і східні вітри.

Природні рекреаційні ресурси.

Жовківщина знаходиться в межах Волино-Подільської височини. Південно-західна частина району являє собою горбисту височину у вигляді вузького плато з типовим ерозійним рельєфом. Це – Розточчя. Середня висота району над рівнем моря 250 м. найвища точка Розточчя гора Кам’яна – 393 м над рівнем моря. По території району проходить Головний Європейський вододіл. Жовківський район входить до Єврорегіону “Буг”.

Лісові ресурси.

Лісові ресурси – важлива природна передумова розвитку рекреаційного господарства, серед яких основну роль відіграють ліси першої групи, які в Львівській області займають 271,1 тис. га або 39,3% від усієї площі лісів. Вони поділяються на ліси зелених зон – 137,7 тис. га, курортні ліси -11,1 тис. га, ліси спеціального цільового призначення – 2,6 тис. га, заповідні ліси – 2,1 тис. га.

Ліси Жовківщини займають 32,256 тис. га, тобто майже 25% території району. Понад 60% площі лісів займають насадження сосни та дуба. На території Розточчя основною породою є бук, на решті території ростуть граб, береза, вільха, ясен.

Водні ресурси.

Річки Жовківського району належать до басейну Західного Бугу. Загальна протяжність гідрографічної мережі району 676,6 км. Режим річок залежить переважно від кількості атмосферних опадів, а в обмежений період живлення відбувається за рахунок підземних вод.

Через територію району протікають річки: Біла(23,8км), Рата (17,2км), Свиня (17,4 км), Желдець (8,8 км), Яричівка (11,2 км), Недільчина (16,9 км), Думна (19,3 км), Мощанка (11,3 км), Баланда (13,2 км), Дешевенька (22,2 км). Загальна довжина річок в межах району 161,1 км. Річки Жовкіщини мальовничі, але не судноплавні. Запаси риби незначні. Всього водні ресурси займають 2,864 тис. га, або 2,2% загального земельного фонду району. В 27 населених пунктах району є ставки, озера та водоймища. Їх загальна площа 705 га, що складає 24,6% в структурі водних ресурсів району.

Дебіти свердловин питної води в районі змінюються від декількох до десятків літрів за секунду при зниженні рівня підземних вод на 2-20м. За хімічним складом води відносяться до гідрокарбонатного кальцієвого, хлоридно-гідрокарбонатного натрій-кальцієвого типів з мінералізацією 0,4-0,8 г/дм³. За вмістом мікро компонентів води відповідають вимогам ГОСТу 2874-82 “Вода питна”.

Живлення водоносного горизонту відбувається за рахунок атмосферних опадів, розвантаження – в долини річок, яри, балки. Водоносний горизонт верхньокрейдових відкладів в даному районі є основним і використовується для централізованого і індивідуального водопостачання.

В районі міста Жовква виявлені бальнеологічні ресурси – напірні термально мінеральні сірководневі води з температурою на поверхні 39°С, які можуть бути використані для створення бальнеологічного курорту. Крім того в районі є джерела мінеральних вод.

Корисні копалини.

З корисних копалин є буре вугілля, гончарна глина, пісок, вапняки, торф, мінеральні води.

В околицях села Любеля розвідане досить потужне родовище коксового кам’яного вугілля. Активно проводяться проектно-пошукові роботи та організація видобутку вугілля. В рамках проекту будівництва нової шахти залучено іноземний капітал.

Економічна характеристика.

Територіально-господарський комплекс Жовківського району спеціалізується в основному на виробництві хлібобулочних кондитерських виробів, масла тваринного, твердих сирів, меблів, взуття, поліграфічної продукції, запчастин для автомобілів, дорожньої техніки, обладнання для доріг, лісозаготівлі та переробці деревини, виробництві сільськогосподарської продукції та її переробці.

Питома вага у Львівській області за обсягом промислової продукції складає 1,5%, за обсягом валової продукції сільського господарства 7,8%.

У районі налічується 31 промислове підприємство, з них 8 харчопереробних, 5 деревообробних, 6 металообробних, 2 поліграфічні підприємства та ін.

Великою перспективою для району є швидке завершення та початок промислової розробки шахтним методом унікального за якістю родовища коксованого вугілля з значним залученням зовнішніх інвестицій.

У районі функціонує 34 агроформування, 126 фермерських господарств.

Крім цього в районі працює потужний приватний сектор (понад 22,3 тисячі селянських господарств). Питома вага продукції, котра виробляється у приватному секторі складає біля 90%.

На протязі останніх років в районі активно розвивається сфера бізнесу. У районі здійснюють діяльність 521 мале підприємство та 2913 приватних підприємців.

Історія міста Жовкви.

Жовква, (анг. Zhovkva (пол. Żółkiew), з 1951 по 1992 – Нестеров) – місто в Львівській області, районний центр. Засноване в 1597. Магдебурзьке право м. Жовква отримала в 1603 році.

Відома як місто ремісників. В XVII столітті м. Жовква була резиденцією польського короля Яна III Собеського. Це також древня межа земель та князівств Червоної Русі – Галичини і Волині, Звенигородського і Белзького князівств.

Історія міста Жовква, яке було закладене в 1597 році на землях давньоруського поселення Винники, неподалік древнього міста Щекотів (Щекотин, тепер село Глинсько Жовківського району), яке згадувалося у Галицько-Волинському літописі у 1242 році.

А перша згадка в літописах про село Винники відноситься до 1368 року. Винники лежало на межі Звенигородського та Белзького князівства, через територію яких пролягли торгові шляхи з м.Галича та м.Львова на м.Белз та м.Холм.

Розташування поселення на торговій дорозі сприяло його швидкому розвитку.

Після розпаду Галицько-Волинського князівства і захоплення його земель Польщею в кінці 16 століття (1588р.) с. Винники стало власністю гетьмана Станіслава Жолкевського, який згодом одержав королівський привілей Зигмунта III на будівництво нового міста на право назвати нове місто Жовквою (1603 р.).

З наданням м. Жовкві 22 лютого 1603 р. грамотою Сигізмунда ІІІ Магдебурзького права пожвавилося економічне життя міста та околиць, швидше стали розвиватися ремесла та торгівля. Урядування в місті здійснював магістрат, який обирався за згодою власника міста.

Для розташування міста Жовкви була вибрана вигідна в оборонному відношенні, вільна від житлової забудови підвищена платформа, де перетиналися важливі шляхи Червоної Русі. Припускається, що гетьман Жолкевський із дружиною хотіли бачити розпланування Жовкви за взірцем “Ідеальних міст” італійського архітектора Петра Катанео.

Планування здійснив Павло Щасливий, який тоді зводив замок та після нього костел св. Лаврентія.

В першій половині XVII ст. м. Жовква перетворилася на укріплене місто-фортецю, оточене валами та ровами. Ринкову площу, розплановану перед замком, з північного та східного боків оточили житлові кам’яниці з відкритими галереями-підсінням.

Припускається, що м. Жовква своєю красою має завдячувати дружині гетьмана Реґіні, котра дбала за містом, у той час коли чоловік перебував на королівській службі.

Після Жолкєвських місто належало родині Давидовичів, а далі Яну ІІІ Собєському. З 1678 року Жовківський замок став королівською резиденцією Яна III Собеського. У 2-й половині XVIІ – на початку XVIІІ ст., місто досконало розбудувалося, отримало низку нових кам’яних будівель, прекрасні садово-паркові ансамблі і досягло свого найвищого розвитку і багатства, зайняло важливе місце в історії Польської держави та Європи.

В другій половині XVII століття маленьке містечко Жовква з населенням 1,5-2 тис. чол. налічувала шість монастирів, п’ять церков, чотири костьоли та дві синагоги, була відомим центром релігійного життя. Вона була також відомим центром єврейської філософської думки, письменництва і книгодрукування (з кінця XVII століття тут діяли три, а у XIX столітті шість єврейських друкарень).

Єврейська община м. Жовкви дала світові багатьох видатних рабинів, діячів науки і культури. Серед них – цадик Сендер Шорр, відомий письменник, мудрець і святий, відомий лікар і філософ Сімха Менахем де-Йона, друкар Урі Фебус га-ІІеві, філософ Нахман Крохмаль (автор кількох відомих праць, засновник просвітницького руху Гаскали), доктор орієнталістики Майєр Леттеріс, вчений Самсон Блох, письменник і галицький краєзнавець Єлізер Фавір та інші. Роки Другої світової війни стали трагедією в історії єврейської общини Жовкви, яка тоді налічувала 4,5 тис. чол. (близько половини населення міста) – німецькими окупантами було знищено майже всіх, вціліло лише близько 70-ти чоловік.

Місто Жовква славилась високою художністю збірки живопису, графіки, різьблення, гобеленів, порцеляни, зброї.

Прославили місто іконописці та різблярі Жовківського мистецького осередку кінця XVII- поч. XVIII ст.

Жовква має право пишатися і безпосереднім пов’язанням із видатним державним діячем і полководцем, керівником Визвольної війни українського народу в 1648-54 роках, засновником Української держави у XVII столітті, ( гетьманом України Богданом Хмельницьким. Є достатні підстави вважати, що Богдан Хмельницький народився у м. Жовкві і тут пройшли його дитячі роки. Про це стверджують відомі історики Садок Баронч, Іван Крип’якевич, Наталія Полонська-Василенко на підставі фактів з біографії батька гетьмана. Михайло Хмельницький перебував на службі в гетьмана Станіслава Жолкевського з 1594 по 1605 роки та у зятя Жолкевського воєводи Івана Даниловича з 1605 до 1620 року. Хмельницькі були у дуже близьких приятельських стосунках з родиною Жолкєвських. Сам Богдан Хмельницький неодноразово відвідував місто, брав участь у відбитті татарського нападу на Жовкву, у 1620 році разом з батьком брав участь в поході під проводом Станіслава Жолкевського проти наступаючих турків, де в трагічній битві у Молдавії вони попали в турецький полон. В 1648 році Богдан Хмельницький з козацькими військами проходив через м. Жовкву на м. Замость.

На початку XVIII століття увага цілої Європи знову була привернута до м. Жовкви. Під час Північної війни Росії із Шведським королем Карлом ХХІІ з грудня 1706 року по травень 1707 року в Жовківському замку знаходилася військова ставка і резиденція московського царя, пізнішого російського імператора Петра І Романова. Тут ним був розроблений знаменитий Жовківський план розгрому шведів, звідси він керував державою в цей непростий час, а також розробив багато реформаторських документів. Сюди, до м. Жовкви на велику військову раду приїжджав і гетьман України Іван Мазепа із старшиною. Мазепа тут довідався про плани Петра І реформувати Гетьманщину, звідси відправляв посланця до Саксонії, щоб заручитись підтримкою шведського короля Карла XII. та розпочав таємні переговори про союз із ним.

Згідно легенди, місцева річка Свиня здобула свою назву після того, як туди впав російський імператор, що перед тим випив надто багато алкоголю.

У 1880 році, коли Галичина була провінцією австрійської монархії, утворено адміністративний повіт Жовква, що охоплював 74 громади. Проте, у складі Австро-Угорської імперії м. Жовква почала занепадати.

Особливо сильного удару місту завдала Перша світова війна під час якої м. Жовква переходила з рук в руки, а під час відступу росіян місто було спалене.

За радянських часів м. Жовква була перейменована (1951) в Нестеров, на честь відомого українського авіатора часів Першої світової війни Петра Нестерова (перше в світі виконання “мертвої петлі”) що загинув під час бою неподалік від міста.

У 1992 році місту повернули стару назву Жовква. У 1994 р. місту надано статус Державного історико-архітектурного заповідника в якому понад 100 пам’яток світового, національного та регіонального значення.

Серед них: унікальний ансамбль забудови ринкової площі з замком, парафіяльним костьолом – видатною пам’яткою світового рівня, житловими кам’яничками XVII століть з торговими підсіннями (єдині збережені в Україні), значними фрагментами міських оборонних мурів з двома брамами і вежею, ансамблі Василіянського і двох Домініканських монастирів з храмами XVII—XVIII століть, дві унікальні дерев’яні церкви початку XVII століття, одна з найбільших і найкрасивіших в Європі ренесансна оборонна синагога кінця XVII століття, житлові будинки ХVІІ-ХІХ століть та ін.

З 1998 року м. Жовква є претендентом на внесення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

У 2003 р. до 400-ліття від надання місту Магдебурзького права центральна частина м. Жовкви, зокрема центральна площа – Вічева, пережили масштабну реконструкцію, котра частково продовжується і зараз.